У біографії Миколи Крижановського важко виділити одну головну лінію. У різні роки він був моряком і шахтарем, багато подорожував, займався виноробством і сироварінням, писав вірші. Сьогодні серед його захоплень — садівництво, а незмінним упродовж багатьох років залишається інтерес до історії рідного краю, давніх курганів і минулого Північного Причорномор'я.
У житті Миколи Федоровича різні захоплення рідко залишалися просто захопленнями. Якщо вже подорожувати, то побачити Золотого Будду в Таїланді, пройтися пляжами В'єтнаму, побувати в Сінгапурі й Індонезії, дістатися Норвегії та Шпіцбергена і відвідати майже всю Європу. Якщо робити сир, то шукати найкращі французькі й італійські рецепти, експериментувати і зрештою створювати власні. Якщо вирощувати горіхи, лохину і виноград, то із захопленням. Якщо зацікавитися загадкою зниклого острова, то бути готовим шукати його понад двадцять років.
У поетичних рядках знаходили відображення море і степ, давні кургани й відчуття часу, особисті переживання та події, які неможливо залишити осторонь. Поряд із поезією були й захоплення, що спонукали до тривалого пошуку відповідей. Так сталося з Островом Тірагетів, загадка якого зацікавила Миколу Крижановського близько двадцяти років тому.
Читаючи античні тексти про Північне Причорномор'я, він натрапив на згадки про острів і замислився над простим питанням: якщо він існував, то куди зник? Відповідь шукалася не одразу. Часом ця тема відходила на другий план, поступаючись іншим справам, а потім поверталася — з новою картою, новим спостереженням або новою здогадкою.
Була навіть справжня родинна експедиція. Навесні Микола Федорович разом із рідними вирушив пішки околицями сучасного Овідіополя, досліджуючи існуючі й старі русла річок, зокрема Барабойки. Пройшли чимало кілометрів і зробили важливе відкриття: острів шукали не там. Для дослідника, можливо, не найкращий результат. Для родинної історії — пригода, яку згадують досі.
Новий етап пошуку розпочався через багато років, коли до античних текстів і старовинних карт додався погляд із космосу. Супутникові знімки Google Maps дозволили побачити те, що важко розгледіти із землі: старі русла річок, особливості ландшафту, давні контури, які пережили століття. Останні пів року пошуку виявилися особливо продуктивними, і нові спостереження почали складатися в цілісну картину.
Так з'явилася книга «Острів Тірагетів. Повернення на карту» — результат багаторічного інтересу до загадки давнього острова, численних маршрутів, роботи з античними джерелами й картами та спроб побачити в сучасному ландшафті сліди минулого. А починався цей шлях із простого запитання, яке одного разу виникло під час читання античного тексту і не втратило своєї сили через багато років.